Чорнобильська катастрофа 1986 року та її наслідки (стр. 1 из 3). Чорнобильська аесЧорнобильська катастрофа: події, факти, цифриДивно, що питання, які виникли ще в часи Чорнобильської катастрофи, і досі залишаються без відповіді. Пропонуємо вам кілька цікавих фактів про Чорнобильську катастрофу та про ядерну енергетику у світі. 26 квітня 1986www.wikipedia.org Саме в цей день сталася найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (та чи можна так сказати?), вибухи були не ядерними, а хімічними - наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря. Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі. Оскільки Чорнобильська АЕС була графітно-водним реактором, саме графіт передбачав легкозаймистість всієї системи. Після вибуху в ньому залишилось близько 800 т графіту, який почав горіти. Пожежа тривала 10 днів і забрала життя 31-ї людини. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня. Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. У результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів. Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. www.rusrep.ru Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опромінені, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору. Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею засекречувати проблеми. Та не вдалося... Наступного дня у Швеції відзначили аномальне підвищення рівня радіації. Так було визначено, що в Україні сталось щось жахливе. Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Склалось враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильскою аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації на честь 1 травня. Як чиновники пояснювали пізніше, вони не хотіли підняти паніку серед населення. Хоча в Києві, наприклад, в день, коли на вулиці міста вийшли тисячі людей, рівень радіації перевищував фоновий у кілька десятків разів. kievconnexions.blogspot.com Від міжнародної допомоги уряд СРСР гордовито відмовився, але вже в 1987 році звернувся до МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії, - ред.), аби його працівники дали експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії. Після катастрофи станція не працювала близько 6 місяців. За цей час територію дезактивували, спорудили саркофаг, який накрив 4-ий енергоблок. А потім знову ввели в дію 3 енергоблоки, які ще залишились. ПричиниЗагалом є кілька версій про причини аварії, але всі вони зводяться до однієї – халатності працівників. Офіційно причиною прийнято вважати некомпетентність персоналу, якому в той день доручили проведення технічного експерименту. Контрольні пристрої були відключеними, а потужність реактора знизили до недопустимого рівня. Ситуація стала неконтрольованою, а будь-які спроби нормалізувати її були здійснені невчасно. Як з’ясувалося потім, цей експеримент не був погоджений у встановленому порядку та підготований у неналежний спосіб . www.ruscur.ru 25 квітня 1986 року мала відбутись запланована зупинка 4-го енергоблоку для технічного обслуговування. Цю можливість вирішили використати для проведення досліджень, зокрема, перевірити роботу реактора у випадку втрати зовнішнього електропостачання. При цьому потужність повинна була становити не менш ніж 700 Мвт, а через помилку оператора вона знизилась до 30 МВт. Відчуваєте різницю? Втім, експеримент продовжили
Чорнобильська АЕС26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О 1 год 23 хв 40 с , коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Ось як це описує Володимир Яворівський у повісті „ Марія з полином у кінці століття ”. „З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь ”. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком . Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України. Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „ Тримайтесь ближче до життя, хлопці”. Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: „У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?” Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті. Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово. Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримав: пульт централізованого зв’язку „ Київ – Прип’ять ” замовк. Та вже через 20 хвилин він вже знову заговорив. Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть. Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом Житомирщини. Найбільше постраждали Народицький, Олевський, Лугинський, Коростянський райони. А в Новгород-Волинському районі в зоні підвищеної радіації опинились села Курчиця, Городниця, Дубники та інші. Автор Оля Скарбівська, студентка групи РПЗ-2 Поділитись матеріалом у соціальних мережах:  0 0  0Коментарі із Facebookzcollage.com.ua Чорнобильська катастрофа 1986 року та її наслідкиМіністерство освіти і науки України Київський професійно-педагогічний коледж ім. А. Макаренка Контрольна робота З історії України На тему: "Чорнобильська катастрофа 1986 року та її наслідки" Виконала: Студентка групи 4Піт3/з Ярмоленко Ю. С. Перевірив викладач: Коваленко Н. М. "Київ–2010" План Вступ 1. Аварія 26 квітня 1986 року 2. Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на стан здоров’я населення України 3. Основні підходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи Висновки Використана література Вступ Місто Чорнобиль було засноване за три сторіччя перед тим, як Колумб відкрив Америку, задовго перед тим, як доба Ренесансу та Реформації змінила обличчя Європи, за п’ятсот років перед тим, як Петро Перший створив Російську імперію. Протягом восьми сотень років мешканці міста та його околиць працювали на землі, вирощуючи жито й картоплю, розводячи велику рогату худобу й свиней. Грунт тут піщаний, чимало навколишніх земель були заболочені і мало придатні для рільництва. Однак місто жило. Наполеон і Гітлер пробували захопити ці землі, але зазнали поразки. Незважаючи на голод, пошесті чуми й холодні зими, чорнобильці трималися своєї землі. Тепер Чорнобиль порожній, покинутий, позбавлений людського тепла, оточений мовчазним рудим лісом. Тепер це одне з 179 міст і сіл, евакуйованих після найбільшої в історії людства атомної аварії. Чоловікам, жінкам і дітям – мешканцям тих місць, було сказано, що протягом наступних років повернутися до своїх домівок вони не зможуть. Атомна енергія невблаганна: вона не прощає помилок. Прихильники і супротивники виробництва атомної енергії погоджуються в тому, що вона не терпіть такого рівня ризику, як інші галузі промисловості. Одна-єдина аварія може змінити цілий світ. Тим-то атомні електростанції ретельно проектуються, регулярно перевіряються й обладнуються численними приладами, що запобігають виникненню небезпеки. Люди, які відповідають за роботу цих приладів, - здебільшого чесні, щирі, розумні й віддані своїй справі люди. Головна їхня турбота – безпечна робота реактора. Але навіть за найвищої кваліфікації фахівців може статися аварія. Люди помиляються. Машини ламаються. І тому протягом років на ядерних електростанціях траплялися неполадки – більші й менші. Перед Чорнобилем найзначніша аварія сталася 28 березня 1979 року на атомній електростанції неподалік м. Гаррісбурга в штаті Пенсільванія (США). Тоді о четвертій годині ранку охолоджувальний потік води, що надходив до осердя реактора, був перерваний, клапан відкрився, і вода потекла назад. Як і було передбачено, реактор автоматично вимкнувся і аварійна охолоджувальна система почала подавати воду, щоб тепло від розпаду радіоактивного матеріалу не розтопило осердя. Але оператори машинних залів, не знаючи, що вода перестала надходити, перекрили аварійні помпи. Лише через дві години було виявлено помилку. Тим часом вода в осерді закипіла і воно частково відкрилося. Це призвело до того, що уранові стрижні реактора перегрілися, набрякли і врешті зруйнувалися. Частина радіоактивного матеріалу поширилася за межі реактора, а в допоміжну будівлю, де містилися контейнери для зберігання води, було запомповано тисячі галонів радіоактивної води. Невелика кількість радіоактивних газів вилетіла через вугільний фільтр в атмосферу. Шкода, заподіяна обслузі реактора, була мінімальна. Тривогу викликало інше: ядерна контрольна комісія згодом з’ясувала, що реактор за годину наблизився до точки топлення. Атомна енергія несе величезні можливості, але водночас й величезну небезпеку. Проектувальники й оператори атомних електростанцій не мають права на помилку. Реалії сьогодення є такими, що повністю відмовитися від використання атомної енергії неможливо, отже, натомість треба докладно вивчати досвід експлуатації АЕС (в тому числі й трагічний досвід Чорнобиля) з метою уникнути атомних аварій в майбутньому і усунути (або, принаймні, мінімізувати) негативні наслідки Чорнобильської аварії сьогодні. 1. Аварія 26 квітня 1986 року 25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС готувалися до зупинення четвертого блоку на планово-попереджувальний ремонт. Цим зупиненням вирішили скористатися, щоб провести випробування однієї з систем безпеки експлуатації реактора РБМК-1000. Але програма випробування мала серйозні недоліки. Внаслідок збігу цілого ряду обставин, починаючи з 1 години 24 хвилини 26 квітня, відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування реактора та будівлі 4-го блока і викиду великої кількості радіоактивних речовин у довкілля. Потоки високоактивної лави з розплавленого палива й графіту проникли у приміщення нижньої частини реактора. В результаті склалася надзвичайна ситуація, яка вимагала термінових дій по нейтралізації небезпеки. Наслідки, які мала аварія на 4-му блоці Чорнобильської АЕС, дали підстави вважати цю подію катастрофою планетарного масштабу. Із 192 т палива, що знаходилося в реакторі 4-го блока, близько 4% було викинуто у повітря протягом 10 днів. В основному це були радіоактивний йод, стронцій, плутоній та деякі інші ізотопи. З урахуванням розпаду сумарний випад радіоактивних речовин становив 50 мільйонів кюрі. Це рівнозначно наслідкам вибуху більш як 500 атомних бомб, подібних до тих, які скинуті в 1945 році американськими збройними силами на японське місто Хіросіму. Гарячий струмінь від реактора піднявся на висоту понад кілометр, впавши пізніше до кількасот метрів. Хмара, що виникла над ЧАЕС, під дією вітру пізніше посунулася на північ, накривши собою українське Полісся, деякі регіони Білорусії і Росії. Незабаром після катастрофи радіоактивні викиди були виявлені на території Швеції і Фінляндії, а згодом – Польщі, Німеччини, Франції. Радіація проникла в атмосферу всієї північної півкулі. Радіоактивного забруднення зазнали величезні території. Проведені згодом обстеження показали, що лише в Україні забруднення плутонієм-239 (із щільністю від 0,1 кюрі і вище на 1 кв. км) становило 700 квадратних кілометрів; стронцієм-90 (3 і більше кюрі на 1 кв. км) і цезієм-137 (5 і більше кюрі на 1 кв. км) – понад 3420 кв. км. Значного забруднення зазнали водні джерела, особливо річки, що протікають неподалік від ЧАЕС і Київське водосховище, а також водозбірні площі басейнів рік Дніпро і Прип’ять. Сліди радіоактивності відразу після аварії були виявлені в усіх водосховищах Дніпровського каскаду, водою яких користуються понад 30 мільйонів жителів в Україні. Є небезпека проникнення радіонуклідів у підземні водотоки. Всього в Україні забруднено територію площею понад 50 тис. кв. км у 74 районах 12 областей (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька, Сумська, Тернопільська). На цій площі розташовані 2294 населені пункти. У цілому в Україні потерпілих від Чорнобильської катастрофи налічується понад 3,2 мільйона чоловік, серед них – близько 1 мільйона дітей. Після Чорнобильської катастрофи Україну оголошено зоною екологічного лиха. Першими в боротьбу з вогнем включилися воєнізовані пожежні частини міст Чорнобиля і Прип’яті, а також Києва й інших населених пунктів Київщини, особливо міста Білої Церкви. Буквально через кілька хвилин після вибуху два відділення пожежників, очолювані лейтенантом В. Правиком, а також черговий караул на чолі з лейтенантом В. Кібенком, які прибули на 4-й блок, почали боротьбу з вогнем, що спалахнув на покрівлі, в приміщенні поблизу зруйнованого реактора. Це дозволило запобігти розповсюдженню пожежі в бік 3-го енергоблока. Незабаром на місце аварії прибули всі пожежники м. Прип’яті, які тієї ночі були вільні від чергування. Керівництво гасінням пожежі взяв на себе майор Л. Телятников. Понад годину в умовах потужного іонізуючого випромінювання, в токсичній задимленій атмосфері на висоті від 12 до 70 метрів, при постійній загрозі зрушення конструкції тривав двобій людей з вогнем. На більшості ділянок пожежники зуміли локалізувати або повністю ліквідувати вогонь. Після цього частину пожежників було направлено для надання допомоги в гасінні ділянок у машинному залі, які ще горіли. Завдяки рішучим діям воєнізованої пожежної охорони Чорнобильської АЕС та інших підрозділів пожежу на покрівлях ЧАЕС о 6 годині 35 хвилин 26 квітня було повністю ліквідовано. Практично всі, хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дози опромінення. 27 квітня 19 чоловік, які постраждали при гасінні пожежі, були доставлені в Московську клінічну лікарню № 6 Третього головного управління при Міністерстві охорони здоров’я СРСР. Але, незважаючи на зусилля лікарів, шістьох з них врятувати не вдалося. Це лейтенанти В. Правик і В. Кібенок, старші сержанти В. Ігнатенко, В. Тішура, М. Титенок, сержант М. Ващук. Всі вони посмертно відзначені високими нагородами, першим двом присвоєно звання Героїв. Цього звання удостоєний також майор Л. Телятников (нині генерал-майор). Урядові нагороди одержали 467 працівників пожежної охорони. Високі моральні якості, бойова готовність, професіоналізм – усе це дозволило пожежникам успішно вийти з ситуацій, що виникли відразу ж після аварії. Разом з тим стало ясно, що пожежна техніка була погано захищена від проникнення радіоактивного пилу в кабіни машин, мала невеликий коефіцієнт захисту від іонізуючого випромінювання, через недосконалість конструктивних рішень була ускладнена її дезактивація. Пожежники не мали надійних засобів захисту особового складу, пристрої індивідуального дозиметричного контролю не завжди забезпечували достовірні дози опромінювання. Втім, незважаючи ні на які труднощі й небезпеку, саме пожежники опинялися у найкритичніших місцях і розв’язували надзвичайно гострі питання. Це стосується насамперед команди у складі п’яти пожежників з Білої Церкви на чолі з майором Г. Нагаєвським, які, ризикуючи життям, зуміли вивести радіоактивну воду з-під зруйнованого реактора, чим запобігли водневому вибуху небаченої сили. mirznanii.com Чорнобильська АЕС 23 роки потому: що тепер?Інформаційна довідка Аварія на Чорнобильській АЕС сталась у 1986 році, але її експлуатація припинилась лише в кінці 2000 року. Для всіх урядів незалежної України вона виявилась зручним інструментом отримання грошей від країн, які співчувають нам у Чорнобильській трагедії. Ця допомога надходить і сьогодні. Затримка будівництва об’єктів для закриття ЧАЕС Будівництво об’єктів, необхідних для виведення ЧАЕС з експлуатації, виявилося складнішим та дорожчим, ніж очікувалося. Наприклад, будівництво сховища для ядерного палива з 1-3 блоків ЧАЕС вже мало бути закінчено. Але проект фактично починається спочатку через неспроможність досвідченої французької компанії AREVA побудувати сховище. Американська компанія Холтек (Holtec International), яка взялась за будівництво даного сховища наразі планує вдвічі збільшити його вартість. Чи будуть донори надалі фінансувати цей проект за новою ціною сьогодні невідомо. Повернення земель до користування можливе тільки частково Спеціалісти державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», які сьогодні контролюють ситуацію на ЧАЕС, стверджують, що повне відродження забруднених територій недосяжне в передбачуваному майбутньому. У прийнятій концепції зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС кінцевою метою є повернення у вільне користування лише частини території. 10-кілометрова зона навколо ЧАЕС, яка забруднена довгоіснуючими радіонуклідами, ще сотні, а то й тисячі років не буде придатною для безпечного користування. Будівництво у Зоні відчудження сховища відпрацьованого ядерного палива Крім того, додає проблем заплановане будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) з Хмельницької, Рівненської та Південно – української атомних станції. Будівництво ЦСВЯП у Чорнобильській зоні порушує одночасно кілька законів України. Незважаючи на це, «Енергоатом» підписав угоду про будівництво даного ядерного звалища з компанією «Холтек». Будівництво ЦСВЯП робить завдання з відродження зони практично нездійсненним. Паливо з АЕС, яке зберігатиметься у сховищі, залишиться радіоактивним ще тисячі років. З іншого боку, перевезення відходів у центральне сховище створює небезпеку населенню. Радіоактивні речовини будуть перевозитись поруч з густонаселеними містами залізницею. Закриття інших реакторів в Україні В Україні склалась критична ситуація не тільки з ЧАЕС, але й з рештою атомних електростанцій. Починаючи з 2010 необхідно розпочати виведення з експлуатації по одному енергоблоку в рік. Виведення з експлуатації належним чином, є більш дорогим і складним процесом, ніж будівництво нового реактора. Уряд щороку вилучав гроші зі спеціального фонду на виведення з експлуатації блоків АЕС, куди «Енергоатом» відраховував кошти. На сьогодні цей фонд практично порожній. Крім того «Енергоатом» не проводив достатньо робіт по забезпеченню безпечного закриття АЕС. «Енергоатом», не підготувавшись як слід до закриття старих ядерних реакторів, вирішив продовжити їх роботу ще на 15 років. Процес подовження роботи енергоблоків у понад проектний термін також дуже складний і непередбачуваний. Економіка атомної енергетики В тариф на електроенергію від українських атомних електростанції не включені витрати на добування урану і подолання наслідків від роботи уранодобувної галузі. За останні 4 роки на знешкодження уранових хвостосховищ уряд виділив понад 8 мільярдів гривень з бюджету, хоча за це мають сплачувати компанії, які заробляють на атомній енергетиці. Жодних відрахувань на подолання наслідків аварії на ЧАЕС сучасна атомна енергетика не робить. Все, що стосується зберігання відходів ядерної енергетики, сьогодні фінансується державою. Щоб подбати про відпрацьоване ядерне паливо на найближчі роки, необхідно десятки мільярдів гривень, а взагалі ці небезпечні відходи ми мусимо зберігати сотні тисяч років. Вартість палива для АЕС постійно зростає. Ціна урану росте набагато швидше, ніж ціна на нафту і газ, оскільки запаси урану також швидше вичерпуються. У 2000-му році вартість кілограму урану становила 15$, сьогодні – 92$. Згідно з останніми даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), урану у світі залишилось лише на 40 років. Природні обмеження Україні для користування ядерними реакторами не вистачає не тільки фінансових, а й природних ресурсів. Для роботи лише одного із 15-ти атомних блоків щогодини понад 40 тисяч тон прісної води. Регіони поблизу всіх українських АЕС постійно зазнають проблем із водою. В літні місяці ХАЕС, ПУАЕС і РАЕС змушені виключати частину блоків із-за недостатньої кількості води для охолодження. Зовсім інша, але також катастрофічна ситуація на Запорізькій АЕС, яка охолоджується майже напряму з Дніпра. Фактично вода, яка побувала на ЗАЕС потім надходить в Дніпро, з якого використують воду близько 70% населення України. Залежність від Росії Атомна енергетика робить нас залежними від Росії. Якщо по газу ми залежні від Росії на 60%, то по атомній енергетиці майже на 100%! Україна лише частково забезпечує себе ураном і технологіями для атомної енергетики. Паливо для українських АЕС закуповують у Росії, туди ж воно вивозиться на переробку з 3-х українських АЕС. Спроби купувати ядерне паливо в інших постачальників виявилися безуспішними. Нові блоки для Хмельницької АЕС уряд планує також замовити російським компаніям. Занепад атомної енергетики у світі Процес занепаду атомної галузі відбувається не тільки в Україні, але в усьому світі. Потужність світового парку між 2004-2007 роками зростала приблизно на 2 ГВт/рік. Минулого року не було введено жодного атомного енергоблоку в експлуатацію. Це при тому, що світові електрогенеруючі потужності зросли на 150 ГВт, з них на вітрову енергетику припало 30 ГВт, на сонячну енергетику – 6 ГВт. Що робити? Чудовим прикладом також можуть бути останні проекти українського уряду – вітрові електростанції. Кілька проектів вітрових електростанцій загальною потужністю 900 МВт коштують 900 млн. євро, причому гроші дадуть закордонні інвестори. Тобто вартість встановлення 1 кВт вітрової енергетики коштує 1000 доларів. Це варто порівняти з 3000 євро за будівництво 1 кВт атомної енергетики. До того ж досвід показує, що інвесторів у атомну енергетику знайти надзвичайно важко. Атомна енергія не гріє домівки українців та не рухає їх авто. АЕС виробляють лише 6% від загального споживання енергії в Україні, а взагалі електрична енергія складає не більше 12% енергобалансу держави. Безперечно, Україна не зможе побудувати 22 нових реактори, як прогнозує енергетична стратегія. Тому не варто марно втрачати час та гроші фінансуючи ефемерні плани і відкидати більш ефективні та реалістичні рішення – енергоефективність та альтернативні джерела енергії. Чорнобильська АЕС 23 роки потому: що тепер?Чорнобильська АЕС 23 роки потому: що тепер? За додатковою інформацією звертайтесь: Дмитро Хмаракоординатор енергетичної програмиНаціональний екологічний центр Українител: +380 44 238 62 60, факс: +380 44 2386259dmytro.khmara at necu.org.ua www.necu.org.ua www.atom.org.ua necu.org.ua Чорнобильська катастрофа та її наслідки для УкраїниВступ. 1. Чорнобильська катастрофа. 2. Хроніка трагічних подій. 3. Масштаби та наслідки катастрофи. 4. Техногенна катастрофа. 5. Людська трагедія. 6. Позитивні зрушення у розв'язанні проблем. Висновки. Список використаних джерел. ВступМайже 20 років минуло від того часу, коли страшна біда прийшла в Україну, накривши чорним смертельним крилом Росію, Білорусь та інші країни. Поліське містечко Чорнобиль, якому виповнилося 800 років, зайняло місце у сумнозвісному списку поряд із Хіросимою та Нагасакі. Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Вона вплинула на долі мільйонів людей. У багатьох регіонах України виникли нові соціально-економічні умови, що спричинили кардинальні зміни в людському житті. Україну проголошено зоною екологічного лиха. Для ліквідації наслідків аварії та створення системи надійного захисту населення від впливу Чорнобильської катастрофи залучено значні фінансові, наукові та людські ресурси. Невідворотність рішення про закриття Чорнобильської атомної електростанції все більше усвідомлюється як українською, так і міжнародною громадськістю; разом із цим зростає усвідомлення глобальності чорнобильської катастрофи та необхідності об'єднаних зусиль для її вирішення. Тема роботи: „Чорнобильська катастрофа та її наслідки для України”. Основні завдання роботи: 1. показати масштаби та наслідки Чорнобильської катастрофи; 2. розкрити аварію на Чорнобильській АЕС як техногенну катастрофу та людську трагедію. 3. назвати позитивні зрушення, які відбуваються у розв`язанні даної проблеми. 1. Чорнобильська катастрофаЧорнобильська катастрофа найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка трапилася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс - Саркофаг). З обороту вилучено близько 5 млн. га землі (навколо АЕС створена 30-км зона відчуження). З часу Чорнобильської катастрофи у колишньому Радянському Союзі, а потім на терені незалежних держав України, Росії, Білорусі було прийнято низку законодавчих актів і підзаконних документів, пов'язаних з аварією. Кількість цих документів і надалі зростає пропорційно тому, як виникають нові соціально-економічні, політичні, екологічні та інші проблеми, що є наслідками атомної катастрофи. 2. Хроніка трагічних подійЦікаво порівняти інформацію, що подавалася центральною пресою в перші дні після катастрофи і величезний фактографічний матеріал, накопичений і опрацьований фахівцями за роки, що минули відтоді. У цьому контексті привертає увагу на книгу: "Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали", що вийшла з друку у видавництві "Наукова думка" в 1996 році. Редакційна колеґія та укладачі пропонованого читачеві збірника документів і матеріалів ставлять за мету неупереджено та всебічно показати, перш за все, причини Чорнобильської катастрофи, які неможливо розглядати ізольовано від суспільно-політичних та економічних процесів, що на той час відбувалися в СРСР. Документи збірника, зокрема, відбивають історію будівництва станції, розкривають болючі проблеми, з якими стикалися будівельники, висвітлюють наявну в той час систему інформування партійних і державних органів про подію, що сталася 26 квітня 1986 року о 1 год. 25 хв. Вони засвідчують: ЦК Компартії України як найвищий політичний орган у республіці та Уряд України мали ґрунтовну інформацію про реальний стан після катастрофи. Але керівництво місцевих органів влади було усунене центром від активного втручання в хід подій через екстериторіальність станції і її підпорядкованість безпосередньо Мінатоменерго СРСР й не могло вживати необхідних заходів без схвалення Союзним Центром. Поряд з документами, що характеризують діяльність апарату ЦК Компартії України за екстремальних обставин, у виданні зосереджено великий масив документів інших відомств і установ, що звітувалися перед ЦК чи зверталися до нього як до найвищої керівної інстанції. Серед документів збірника є чимало неспростовних свідчень бюрократизму, того, що центральні галузеві відомства приймали рішення з великим запізненням. Наприклад, період напіврозпаду радіоактивного йоду-131 становить лише вісім діб. За цих обставин оперативне проведення йодної профілактики могло стати ефективною захисною акцією, що допомогла б уникнути багатьох ускладнень стану здоров'я населення. Але тільки 9 травня 1986 року до Києва надійшов текст тимчасової інструкції з "негайної" профілактики враження радіоактивним йодом (№ 96). До ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було залучено величезну кількість людей різного фаху та соціального стану: військових, шахтарів, науковців, водіїв, медиків і багатьох інших. У післяаварійний період вони утворили низку об'єднань: всесоюзний "Союз Чорнобиль", який з 1991 р. трансформувався у міжнародний, та "Союз Чорнобиль України". На базі матеріалів Держтелерадіо України показано зусилля його працівників з об'єктивного інформування громадськості України та світу стосовно наявних проблем. Суцільна завіса секретності, якою Чорнобиль був одразу відокремлений від усього світу, не давала можливості керівникам ліквідації наслідків аварії, провідним спеціалістам довести до народу вичерпну інформацію. А те, що вдавалося дістати, безжально чистила цензура. У результаті пресу звинувачували в необ'єктивності, приховуванні правди. Сьогодні журналісти, які були свідками трагічних подій, згадують їх і завдяки цьому "закрита зона" стає "відкритою", а ми дізнаємось про реальні події, які тривалий час приховувалися від громадськості. 3. Масштаби та наслідки катастрофиОсобливий інтерес становлять дані про біологічний ефект постійного сполучення внутрішнього і зовнішнього впливу радіації на живі організми. У результаті аварії на Чорнобильській АЕС у 30-кілометровій зоні склалася унікальна екологічна обстановка: в довкілля потрапляв широкий спектр радіонуклідів. З водою, їжею та повітрям вони постійно потрапляли в організм людей. На час аварії (1986 рік) українська система охорони здоров’я не мала універсальних засобів, здатних упередити накопичення та прискорити виведення радіоізотопів різної хімічної природи з організму людини та довкілля. Групою вчених було досліджено і розроблено нові механізми дії еферентних методів лікування променевих захворювань. Згадування чорнобильської катастрофи, як правило, викликає думки про смерть, руйнування, рак, значні економічні втрати та інші негативні уяви. Без сумніву, економічні наслідки аварії були величезні для України, а такі наслідки, як: • підвищення рівня ракових захворювань у людей; • загибель сосни на ділянці “Рудого лісу” – реальні факти. І все ж, в кінцевому результаті вплив на флору і фауну на ділянках надзвичайно забруднених і обмежених зон був досить позитивним: на користь зростання біорізноманіття та чисельності особин. Експедиції в найрадіоактивниші райони Чорнобильської зони виявили багатство тваринного життя. Деякі ділянки 10 км зони відчуження, розташовані навколо четвертого енергоблоку, вражаючі, проте ще оманні, за своєю красою. І тільки потріскування та попискування наших електронних приборів вказували, що середовище забруднене радіонуклідами. В дійсності, радіоактивність такого рівня як в Чорнобилі має помітний негативний вплив на рослинне та тваринне життя. Проте ефект відселення людей з цих сильно забруднених земель значно перевищує ефект радіаційного впливу. Саме в цьому і заключається звичайний парадокс взаємовідносин екологічної точки зору і питань безпеки для здоров‘я людини. Спостереження вчених підтримують думку, що допустимі рівні радіаційного впливу на рослини і тварин мають бути вищими ніж для людини. Така нерівність обумовлена тим, що відселення або переселення людей частіше за все сприяє природному відновленню екосистем навіть в умовах несприятливого радіоактивного та хімічного забруднення. То, що звичайна людська діяльність (промисловість, фермерство, вирощування худоби, збір дров, полювання, т.д.) більш руйнуючі для біорізноманіття та багатства місцевої флори та фауни, ніж найгірша ядерна катастрофа, додатково говорить про негативний вплив зростання людської популяції на дику природу. Традиційні парадигми відносно впливу землекористування та забруднюючих агентів на природні системи не сумісні з догмою, що стосується хронічного радіаційного впливу. Одного часу пропонувалося поліпшити довкілля в Чорнобилі шляхом спалювання деревної та іншої рослинності з забруднених територій для збору радіонуклідів і одночасової виробітки електроенергії. Реалізація такого проекту коштувала б 30 мільйонів доларів США і, скоріше за все, підвищила дозу на людину у порівнянні з тим, якби нічого не розпочиналося. Крім того, це викликало б повне руйнування вже процвітаючих екосистем, створюючи, як мінімум, тимчасову технологічну пустелю, що набагато перевищило б ті екологічні збитки, що існують в наслідок чорнобильської катастрофи. За науковими даними, в рослинній біомасі вміщується один-два відсотки радіонуклідів, що випали в наслідок аварії. Тому її спалювання є неефективним засобом поліпшення радіоекологічного стану, і такі дії можуть посилити мобілізацію значної частини радіонуклідів з грунту та донних відкладень. Конче потрібна якісна наукова інформація щодо ризику для довкілля та здоров‘я людини при прийнятті рішень у зв‘язку з ядерними аваріями. Ми згодні з висновком Володимира Холоші, заступника Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про відношення між наукою та політичним процесом прийняття регулюючих управлінських рішень в Чорнобильській зоні відчуження, що виражений у виді: “Наука – це очі народу”. Дані чітко говорять про існування життєздатних екосистем в найбільш забруднених районах Чорнобильської зони, це те, що за багатьма причинами ми очікуємо від парку, що підлягає заповіданню. Менш відома ціна, що сплачують види за проживання в цьому радіаційному середовищі. Деякі з дрібних ссавців, що мешкають там, внаслідок накопичення цезію-137 та стронцію-90 отримують дозу внутрішнього опромінення понад 10 Рад/добу і зовнішнього – щонайменше половину від цього. Низка публікацій бачить набагато більше шкоди від проживання в Чорнобильській зоні. Деякі з них анекдотичні; проте деякі базуються на сучасній молекулярній біології та експериментальному підході. Можливо найбільш важливим є питання: чи існує підвищений генетичний (мутаційний) вантаж, що маскується перерозмноженням, що взагалі властиво ссавцям? Для людей, будь яке підвищення генетичного вантажу не припустимо. Детальне довгострокове вивчення генетичного вантажу, популяційної генетики, демографії, темпів мутагенезу, тривалості життя, здатності до відтворення, здоров‘я, радіорезистентності і так далі, потрібні для того, щоб зрозуміти, як популяції, що піддаються хронічному радіаційному впливу відрізняються від популяцій, що не піддаються йому. З точки зору ризику для людини та дикої природи, розуміння генетичної та популяційної динаміки дикого життя в Чорнобилі – не тривіально. 4. Техногенна катастрофаПройшло майже 20 років з того часу, як вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС, випустивши смертоносні радіоактивні хмари, які розповсюдилися над Європою, та викликавши шквал протестів серед світової громадськості проти використання атома як джерела електроенергії. Вибух призвів до викиду близько 300 млн. Сі радіонуклідів в оточуюче середовище з активної зони станції, та спричинив радіоактивне зараження 53.4 тис. кв. м території України. 189 тис. га орних земель та 157 тис. га лісів стали непридатними для обробки через високий рівень радіоактивного забруднення. Лише прямі втрати, в тому числі вартість основних виробничих активів та оперативних фондів, а також інфраструктури та природних ресурсів, вилучених з використання, складають 10 млрд. $. Характер та масштаби аварії змусили Україну розв'язувати нові, дуже складні проблеми. Серед них аналіз природи та рівнів радіоактивного забруднення навколишнього середовища та його вплив на екосистеми та здоров'я людини; евакуація населення з найбільш заражених районів та забезпечення його новими місцями проживання; надання постраждалим медичної допомоги; забезпечення стабільності стану "саркофага" (частини зруйнованого реактора, що залишилася), вживання заходів, спрямованих на підтримку його у безпечному стані та на перетворення його на екологічно безпечну систему; знезараження забруднених територій та водних джерел; забезпечення населення чистими продуктами харчування і т. ін. Згідно зі ступенем забруднення радіонуклідами, територію України поділено на 4 зони: заборонена зона; зона обов'язкової евакуації; зона з правом евакуації; зона підвищеного радіаційного контролю. Заборонена зона містить 20 млн. Сі аварійних радіоактивних викидів. Таке накопичення радіонуклідів у зоні спричиняє можливість їхнього проникнення за межі зони. Підчас повеней вода, потрапляючи на сильно забруднені території, змиває з верхніх шарів ґрунту значну кількість радіонуклідів і несе їх у Дніпро. Дніпро, разом з водосховищами, є джерелом води приблизно для 30-ти млн. мешканців України; отже він стає для них і джерелом радіоактивного зараження. 5. Людська трагедіяЧорнобиль - не лише технологічна катастрофа. Це і людська катастрофа, вплив якої відчутний і сьогодні. Навіть тепер, коли останній працюючий реактор №3 зачинений, відлуння Чорнобиля стихне ще не скоро. Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб. Медичної допомоги потребують у першу чергу 700 тисяч дітей, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані і поселені в інших місцях, і у яких щитовидні залози піддалися впливу радіоактивного йоду. Постраждалих розподіляють на наступні чотири категорії: • особи, безпосередньо задіяні в ліквідації аварії - 86 775 осіб; • особи, евакуйовані з уражених районів, в тому числі дорослі, діти та підлітки - 307 982 осіб; • особи, які і досі проживають на територіях, що знаходяться під посиленим радіаційним контролем - 549 649 осіб; • діти - 1 264 329 осіб. Очікується зростання чисельності населення, яке піддалося впливу аварії, внаслідок збільшення кількості дітей, визнаних постраждалими через отримання надлишкової дози опромінення щитовидної залози, а також народжених у евакуйованих батьків та ліквідаторів. Окрім наслідків впливу радіації, виникли ще й психічні та психосоматичні хвороби; чисельність постраждалих від них важче оцінити; ці хвороби погіршені страхом та непевністю, які заволоділи населенням в цілому. 6. Позитивні зрушення у розв'язанні проблемКритерії, за якими можна судити про позитивні зрушення у розв'язанні проблем, можна окреслити наступним чином: • безпека забороненої зони як такої та споруд, що знаходяться всередині; • рівень безпеки проживання на заражених територіях; • рівень захворювань та смертності серед населення, яке постраждало від аварії; • рівень зайнятості у нових поселеннях та на заражених територіях; • рівень соціально-психологічної напруги серед населення, яке зазнало впливу аварії; • рівень соціального тиску на територіях, що піддалися впливу Чорнобильської катастрофи; Державна Програма Заходів з Мінімізації Наслідків Чорнобильської Катастрофи визначила спеціальні показники ефективності впровадження програми у сферах охорони здоров'я та соціального захисту: • медична підтримка та медичне обстеження постраждалих; • запровадження нових методів діагностики та лікування захворювань щитовидної залози, ранньої діагностики захворювань крові, нервових та психічних порушень, реабілітації та аналізу її ефективності, діагностики захворювань ендокринної, імунної та серцево-судинної систем; розробка нових ліків, до складу яких входять компоненти, що забезпечують протирадіаційний захист; • розширення інформаційної бази щодо динаміки захворювань та смертності серед населення, яке піддалося впливу аварії. Програма Заходів також передбачає придатні з наукової точки зору запобіжні дії, спрямовані на зменшення індивідуальної та колективної доз опромінення людей; розробку посібників для ведення сільськогосподарських робіт на заражених територіях; зниження рівня радіоактивного забруднення угідь та приведення їх у придатний для використання стан; виробництво продуктів для лікувального та профілактичного харчування; створення системи захисту продуктів харчування для осіб, які працюють на заражених територіях і т. п. Життя не зупинилося після найбільшої у світі ядерної катастрофи: триває будівництво, вирощується хліб, народжуються діти. Світова спільнота з кожним роком, що минає від аварії на Чорнобильській АЕС, все більше усвідомлює необхідність своєї участі у вирішенні глобального завдання - порятунку від наслідків ядерного лиха. ВисновкиЗа майже 20 років, що минули з часу Чорнобильської катастрофи, було докладено грандіозних зусиль для подолання її наслідків, як з боку держави, так і з боку міжнародної громадськості. Проблема зменшення впливу Чорнобильської аварії на стан здоров'я громадян залишається важливою проблемою державного масштабу. Спостерігаються значні зміни у соціальному та психологічному стані людей, а також погіршення здоров'я населення (особливо дітей), яке проживає на забруднених територіях. Зсув державних пріоритетів, необхідність позитивних зрушень щодо дотримання прав людини в Україні, в тому числі і прав нових поколінь, спричиняє потребу у розробці нової Концепції захисту населення у зв'язку з чорнобильською аварією. У даний момент саме іде розробка нової концепції. Вона базується: (а) на нових наукових даних про вплив іонізуючої радіації на людський організм, висвітлених у джерелах Міжнародної Комісії з Радіаційної Безпеки, Наукового Комітету ООН з впливу атомної радіації; на основних стандартах Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я з радіаційної безпеки, укладених Міжнародним Агентством з Атомної Енергії; на принципах протирадіаційного захисту; (б) на досвіді та знаннях українських та закордонних експертів, накопичених протягом років вивчення та ліквідації впливу Чорнобильської катастрофи на Україні, Росії, Біларусі та в інших країнах. Ще протягом багатьох років подолання наслідків Чорнобильської аварії лишатиметься одним з найбільш пріоритетних питань в політиці українського уряду, як вимагає ст. 16 Конституції України. У звіті Генерального Секретаря ООН на 54-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН у листопаді 1999 р. було іще раз підкреслено необхідність залучення та підвищення ролі світової громадськості у захисті людей, які постраждали від катастрофи. Чорнобиль не є ядерною пустелею, проте питання, що були підняті вище, щодо схованого і тривалого впливу, мають бути розв‘язані раніше, ніж ми зрозуміємо загальне значення цієї катастрофи для дикої природи та людей. Список використаних джерел1. Коваленко А. П. Чернобыль - каким его увидел мир. - Киев: Молодь, 1989. -172 с. 2. Долін В. В. Самоочищення природного середовища після Чорнобильської катастрофи; За ред. Е. В. Соботовича; НАНУ, Ін-т геохімії навколишнього середовища. - К.: Наукова думка, 2004. -221 с. 3. Дзісь Г. В. В епіцентрі людської біди; Ред. П. І. Медвідь. - К.: АртЕк, 2003. -205, с. 4. Гигевич В. Стали воды горькими: Хроника чернобыл. беды. - Минск: Беларусь, 1991. -175 с. 5. Проблеми Чорнобильської зони відчуження: Науково-технічний збірник/ М-во України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; Адм. зони відчуження. -К.: Наук. думка, 1994- Вип.7. -2001. -239 с. 6. Книга болю і протесту: Чорнобиль - 10 років... : Матеріали зібрані українським відділенням міжнародної екологічної організації ГРІНПІС.. -35 с. referat-ok.com.ua Учнівський проект "Чорнобиль - глобально-екологічна катастрофа""...Третій Ангел просурмив впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полинь. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий зав т. Откровення святого Івана Богослова/.У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанцї несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. ПечальнийЧорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель.О Боже, Боже, як ти міг Страшне це лихо в світ пустити. Мабуть і думки не було Що можуть зло таке вчинити. О Боже, Боже, поможи. Дай хворим ліки, кволим силу, Надію всім, хто уцілів І спокій тим, хто ліг в могилу. Скільки невинних полягло, А скльки в муках помирає. А немовлята... їх за що Нещадно доля так карає? 14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року. У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації. Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора». Ще в 1986 г. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств та громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні. Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи. Все, що бачиш навколо, дитино,Все, чим дихаєш, чим ти живеш, Це – колиска твоя, Україна, Це – краса, що немає їй меж. Україно, краю мій квітковий, Пісні солов’їні про любов, Степ, гаї, зозулині діброви Просяться у пісню знов і знов. Чорнобильська трагедія страшним тягарем лягла на плечі нашої країни… Вона дивиться, дивиться в душу, Вона палить очима до дна. А я все це дотерпіти мушу, Щоб спокутувати гріх цей сповна. Щоб із гуркотом першого грому Прокидався дощ молодий, А із садів щоб лився аромат – Такий солодкий, ніжний і п’янкий. Щоб птахи співали, щоб пісні лунали, Щоб вітер в лісах гомонів. Щоб діти на повен голос казали: «Хай буде життя на землі!» - І поки з дитячих вуст лунатимуть слова «Пусть всегда будет солнце!» ми можемо вірити – життя прекрасне і воно продовжується. nyasiknf.blogspot.com
chernobyl.ucoz.org |
|
|||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||
|
